• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Сторінка для батьків
• Батькам про відповідальність щодо утримання, виховання та навчання неповнолітніх

Батькам про відповідальність щодо утримання, виховання та навчання неповнолітніх

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Ст. 51. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Ст. 52. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.

Ст. 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Ст. 68. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Ст. 141. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою...Захист прав та інтересів неповнолітніх дітей лежить на їх батьках...

Ст. 150. Батьки мають право і зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров'я , фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці.

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Ст. 155. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

При неналежному виконанні батьками (одним з них) батьківських обов'язків або при зловживанні батьківськими правами діти вправі звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади або безпосередньо до суду (якщо вона досягла 14 років).

Ст. 164. Батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що він (вона): не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини. Позбавлення батьківських прав провадиться тільки в судовому порядку.

Ст. 166. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язків по утриманню дитини.

Ст. 170. Суд може прийняти рішення про відібрання дитини від батьків і передачу її на опікування органів опіки і піклування незалежно від позбавлення від батьківських прав, якщо, залишення дитини в осіб, у яких вона перебуває, небезпечне для неї. У виняткових випадках при безпосередній загрозі життю або здоров'ю дитини, орган опіки і піклування вправі прийняти рішення про негайне відібрання дитини у батьків або інших осіб, на вихованні яких вона фактично перебуває.

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОСВІТУ

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

- Постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

- Поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

- Сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

- Виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Ст. 180. За доведення неповнолітнього до стану сп'яніння (шляхом особистого прикладу або психічного чи фізичного спонукання до вживання спиртних напоїв).

Ст. 184.4.1. Систематичне ухилення від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Ст. 184.4.3. За вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років правопорушення, яке передбачає відповідальність згідно з Кодексом про Адміністративні правопорушення.

Ст. 184.4.4. До неповнолітніх, які не досягли 14-16 років і відповідно до ст.122 Кримінального кодексу не є суб'єктами злочину і не можуть нести кримінальної відповідальності, застосовуються примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст. 23 Кримінального кодексу, а батьки несуть адміністративну відповідальність.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Ст. 166. Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування.

Злісне невиконання батьками обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Ст. 167. Зловживання опікунськими правами

Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному – карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

Ст. 303. Проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією ч.З. Дії, вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, караються позбавленням волі від трьох до п'яти років.

Ст. 304. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Що може вважатися порушенням прав дітей через психологічне насильство у стосунках:

1. Вимагати від дитини виправити свої дії, свою поведінку під тиском групи: «А тепер пообіцяй усім нам тут, зараз, що ти так більше не робитимеш».

2. Засуджувати дитину перед дорослими чи іншими дітьми, особливо у фамільярному тоні: «А тепер, дорогенький, розповідай нам, як усе сталося».

3. Обговорювати дії дитини у її присутності без її на те згоди.

4. Ображати батьків, друзів дитини у її присутності.

5. Шантажувати дитину своїм здоров'ям або погрозами заподіяти щось собі.

6. Докоряти дитині тим, що її народження було небажаним: «І навіщо я тебе народила?».

7. Клясти дитину: «А щоб ти...».

8. Давати негативну оцінку одному з батьків, приписуючи дитині таку ж рису: «Ти виростеш таким же брехуном, як і твій батько».

9. Вимагати від дитини гарних результатів у навчанні чи інших діях, обіцяючи за це певну винагороду: «Якщо ти будеш слухатись, я куплю тобі...».

10.Робити з любові до дитини предмет торгу чи покарання — позбавляти дитину безумовної любові. «За це я тебе люблю..., а за це не люблю». Важливо пояснити, як дитина може виконати таку дію краще. Ще ефективніше — навчити.

11.Погрожувати дитині покаранням: «Якщо ти не виконаєш ... негайно, я не знаю, що з тобою зроблю».

12.Вживати щодо дитини брутальні вислови: «З таким нахабою я не хочу й розмовляти!».

13.Вживати образливі слова та дії щодо статі дитини: «Чого це ти рюмсаєш, як дівчисько?».

14.Брати у дитини речі без її згоди, а надто — відбирати: «Ти сам віддаси мені це, чи мені застосувати силу?».

15.Втручатися у листування дитини без її згоди.

16.Нав'язувати певні форми поведінки, дії, навіть виправдані мораллю суспільства: «Ти забов'язаний бути чесним», «Я вимагаю від тебе бути порядним». Вимагати можна лише від себе, але краще — давати зразки порядності.

17.Виганяти дитину з кімнати за порушення «дисципліни». Варто казати таке тактовніше: «Обдумай свої дії, якщо тобі це потрібно. Можеш на деякий час вийти до спальні».

18.Діяти всупереч концепції психологічного захисту дитини в освітніх закладах, заснованій на документах Державної національної програми «Освіта». Ефективність роботи педагога із захисту психічного здоров'я дитини визначається, перш за все, тим, наскільки він може забезпечити психологічні умови, що сприяють повноцінному розвитку вихованців.